Булінг (цькування) – тривожна тенденція, особливо для сучасного дитячого і молодіжного середовища. За результатами дослідження, проведеного Фондом ООН Юнісеф у 2017 році, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу впродовж останніх трьох місяців, а 24% дітей стали жертвами цього явища.

Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про освіту”).

Сторони булінгу (цькування) – безпосередні учасники випадку: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності).

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого”.

Види булінгу.

Види булінгу можна об’єднати в групи вербального, фізичного та емоційного (соціального) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу. 70% знущання відбувається вербально: принизливі обзивання, дошкуляння, жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих чуток та пліток.

Подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

  • невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
  • за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
  • повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
  • повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
  • скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі – комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ

Відповідно до дослідження ЮНІСЕФ: 

  • 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу;
  • 24% дітей стали жертвами булінгу; 
  • 48% дітей нікому не розповідали про випадки булінгу;
  • 44% школярів були спостерігачами булінгу, але ігнорували його, бо їм було страшно за себе;
  • більшість дітей булять за те, що вони виглядають, говорять, думають не так, як інші діти. 

Навчально-методичний посібник «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти».

  • В Розділі І посібника розміщено навчальну програму «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти» для слухачів очної форми навчання в системі післядипломної педагогічної освіти.
  • Розділ ІІ містить теоретичний та практичний матеріал для викладання Програми. Даний матеріал структуровано відповідно до тематичних модулей. Особливу увагу приділено визначенню та розмежуванню понять «насильство», «жорстоке поводження», «ґендерно зумовлене насильство», «ґендерна рівність», «дискримінація», «домашнє насильство», «булінг»; формуванню навичок ідентифікації постраждалих від жорстокого поводження, насильства, ґендерно зумовленого насильства, домашнього насильства, булінгу.
  • Розділ ІІІ містить методичні розробки: «Структуру програми циклу тренінгів для педагогів «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти» та «Тренінг для батьків здобувачів освіти та персоналу закладу освіти «Протидія та реагування на випадки насильства над дітьми».

Щоб уберегти дітей від руйнівного впливу буллінгу, пропонуємо скористатись наступною інформацією.

Телефони довіри:

  • Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
  • Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
  • Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
  • Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
  • Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;
  • Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
  • Національна поліція України 102.