Щороку, у третій четвер травня, українці відзначають особливий день – День вишиванки. Травневий четвер майорить не лише весняними соковитими барвами природи, а й рясніє різноманітним національним вбранням. Бо вишиванку вже давно визнали генетичним кодом нашої нації. Саме в орнаментах, фасонах закодовані регіони України та історія походження одягу.
День вишиванки – не офіційне свято, але доволі улюблене, яке стало не лише народним, а й Всесвітнім, міжнародним. Свято, яке й досі зберігає споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу і з року в рік набирає нової сили, нового значення.
Ідея створення свята має глибокий контекст, який підкреслює нашу національну та громадянську позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Найголовніше завдання – зберегти українські цінності та популяризувати їх серед молоді та населення загалом. Кожен свідомий громадянин у цей день одягає вишиванку, в якій йде на роботу, навчання або просто здійснює променад. Від самого початку, свято не передбачало обов»язкових заходів. Однак, від неймовірної кількості селфі, колективних фото, які викладалися людьми у соціальних мережах, зародилися деякі традиції: проведення флешмобів, долучення до челленджів та конкурсів на «Найкращу світлину» або «Найращу вишиванку». До них долучаються із задоволенням не лише жителі України, а й українська діаспора. Цікавим фактом є те, що люди у День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
З давніх-давен, слов»яни для шиття одягу використовували льон або конопляне полотно. Вишивка була переважно червоними та чорними нитками. Велике значення мало й те, для кого шиється одяг: для дівчинки чи хлопчика, чоловіка чи жінки, а можливо для воїнів? Історики зтверджують, що українці споконвіку вишивали такі сорочки і «замовляли» їх на здоров»я, успіх або любов. Наші пращури були впевнені в тому, що чоловікам краще носити вишиті сорочки з геометричними візерунками, а жінкам – із зображенням рослин, трав та квітів.
Орнаменти мають велике значення. Наприклад, ромб – символ плодючості, благополуччя сім»ї. Квадрат – це баланс, гармонія, успіх та порядок. Спіраль – циклічність часу, символ змін. Сварги (напів цифра вісім) –символізують силу духа. Восьмикутна зірка – зародження стосунків між чоловіком та жінкою, також – покращення інтуїції. Хрести на виробах – це захист від темних сил , гармонія та духовне просвітлення. Китиці калини – символ безсмертя роду та довголіття сім»ї. Ромашка символізує любов та юність, а маки – сильний захист від зла, наближення здійснення мрій.
Українська вишиванка завжди була оберегом для тих, хто її носив. Закодовані символи мали магічні властивості. Кожна сорочка або плаття були унікальними. Щоб захистити від шкідливого впливу чистоту душі людини, орнаменти й досі вишивають на грудях. Вишивка на плечах чоловічих сорочок додавали чоловікам сили та берегли від ворогів.
Барвистість та ошатний вигляд вишиванок внесли в наше життя радість красу і свято. І, мабуть, зараз немає такої людини, в гардеробі якої б не було бодай однієї вишиванки. Вражає кількість прихильників всього українського нашого сучасного сьогодення. Все більше людей воліють одягати етнічний одяг не лише на свята, а й у будні. Українська діаспора усього світу привернула увагу іноземців до вшановування національних традицій. У вирі трагічних подій на нашій землі, підтримувати нас, українців, стало серед них завданням номер один. Бути українцем – це не лише гордість, це вже бренд! Наше єднання та героїзм довели це. Тому і іноземці одягають наші вишиванки з великою повагою і підіймають український прапор на спорудах своїх країн. У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Українська вишиванка – яскравий приклад і підтвердження цьому.