З 90 РІЧЧЯМ, ШАНОВНІ ЮВІЛЯРИ !
У липні місяці 2020 року Рябикін Іван Васильович, майстер та керівник гуртка картингістів Центру творчості дітей та юнацтва Святошинського району м. Києва відзначив свій 90 річний ювілей.
Народився наш ювіляр 05 червня 1930 року в селі Куцивелівка Онуфрієвського району Кіровоградської області в родині селянина. До початку війни він встиг закінчити лише 3 класи. Після війни, 16 річним хлопцем, приїхав у Київ і вступив до фабрично-заводського училища № 3 де здобув професію токаря.
Одразу після його закінчення пішов працювати на Київський завод верстатів-автоматів імені Максима Горького і жив у заводському гуртожитку. Іван Васильович був дуже простим та компанійським хлопцем. Його всі любили та поважали. Щовечора на подвір’ї гуртожитків збиралась молодь повеселитись та потанцювати, а він завжди піднімав всім настрій, граючи на гармошці, баяні та ін. музичних інструментах.
В грудні 1950 року Іван Васильович познайомився з Софією Євдокимівною Зубченко і незабаром одружились. Софія Євдокимівна працювала листоношею в 62 поштовому відділенні на Галаганах. Робота листоноші була дуже не легкою.
На той час було багато газет, листівок, які розносились у кожну квартиру багатоповерхових будинків. І тому, щоб якось полегшити працю своєї дружини, Іван Васильович завжди їй допомагав. Вони удвох весь час думали, що би можна було придумати для полегшення цієї роботи. І думка прийшла! Незабаром Софія з Іваном придумали поштові скриньки, які встановили на першому поверсі у кожному під’їзді тих будинків, що вона обслуговувала. Працювати стало набагато легше. Всі працівники поштових відділень столиці, а потім вже й України одразу ж підхопили їхній досвід.
Недарма ім’я Софія означає «мудра», а Іван «милостивий». Софія Євдокимівна віддано працювала дуже багато років. Спочатку поштаркою у 62 відділенні, а згодом начальником 111 поштового відділення м.Києва, де і працювала до пенсії.
Вона учасник бойових дій, інвалід війни 1 групи. Має багато почесних нагород, медалей та два ордени «Леніна» та «Трудового червоного прапору». 03 липня 2020 року вона також відзначила свій 90-річний ювілей.
Не пройшов і рік після одруження, як Івана Васильовича забрали на службу в армію. Навіть не задумуючись після армії одразу пішов працювати токарем на завод верстатів-автоматів імені Максима Горького в інструментальний цех та поступив у вечірню школу, а згодом і закінчив вечірній технікум.
Він багато років був членом «Спілки новаторів, раціоналізаторів та винахідників». Багато його розробок та раціональних пропозицій було втілено у виробництво заводу.
Але його завжди тягнуло до навчання дітей, яким і хотів передати свій досвід та майстерність. І от з 1968 року після своєї роботи, щодня, ввечері, він приходив навчати допитливих діток заводчан, спочатку у Дитячий сектор верстатобудівного, потім на Станцію «Юних техніків» (яка згодом і стала Центром творчості дітей та юнацтва Радянського, а потім Святошинського району).
За свою сумлінну працю неодноразово нагороджувався почесними грамотами відомчого та державного рівня, а також отримав нагрудний знак «Відмінник освіти України», а у 2017 році був відзначений грамотою Верховної Ради. Трудовий стаж Івана Васильовича складає майже 70 років, а педагогічний – 45.
От так непомітно промайнули роки…
Вони виростили сина й дочку та мають двох онучок і одну правнучку. Подружжя Рябикіних прожили з любов’ю, в мирі та здагоді майже 70 років, і в грудні 2020 року будуть відзначати «Благодатне весілля».
